В Ірландії зовсім немає плазунів, принаймні змій точно. Святий Патрік, кажуть, вивів. Мух і комарів, за великим рахунком, теж нема. Ось так. Також тут дуже мало дерев, на жаль.

Вода для населення безкоштовна (ще б пак, зважаючи на її наявність!).

Номерні знаки для автомобілів тут мабуть самі прості й ефективні у світі: спочатку йде рік випуску (дві цифри), потім графство (одна чи дві букви) а далі нумерація по-порядку реєстрації машин у межах графства. Наприклад, номер 05-D-123 означає, що автомобіль був випущений у 2005 році і зареєстрований у графстві Дублін 123-ім номером від початку року. Все лаконічно, вичерпно, й зрозуміло.

29 березня 2004 року Ірландія першою у світі ввела повну заборону паління у громадських місцях.

Мабуть немає в світі країни де б не було ірландського паба.

Ірландці - одні з самих люб'язних людей у світі. Якщо ти випадково когось штовхнеш чи наступиш на ногу, вони першими попросять пробачення. Якщо ти стоятимеш коло пустої дороги і поруч проїжджатиме машина, вона, скоріше за все, зупинится щоб пропустити тебе, навіть коли ти не збиратимешся переходити дорогу. Щоправда, дехто каже, що це все не люб'язність а лінь і анекдот про копати/не копати дуже влучно описує саме ірландців. Причини поки що лишаються повністю не з'ясованими, але, незважаючи ні на що, ходити/їздити Ірландією однозначно набагато безпечніше/приємніше ніж більшістю інших країн. Якщо пощастить знайти придатну для цього дорогу, звичайно ж.

В Ірландії - справжня демократія. Зокрема, більшість питань критичних для місцевого суверенітету які можуть суперечити Конституції мають бути винесені на референдум. А референдуми тут, схоже, не підтасовують. Цікаво, що будучи одним з основних бенефіціарів Європейського Союзу, Ірландія частенько полюбляє ставити палки своєму бенефактору саме через свою любов до референдумів. Так у 2001 році ірландці мало не зірвали Ніццький договір. Бо Ірландія була єдиною країною де це питання вирішував народ а не уряд. Цілий рік довелося всій Європі допомагати місцевому уряду "уламувати" електорат поки, нарешті, в кінці 2002-го цей договір таки не прийняли. На референдумі, звичайно ж. Історія, схоже, повторюється з Лісабонською угодою яку ірландці "прокотили" минулого року (2008). Вже призначили повторний референдум на осінь 2009-го тож треба готуватися до чергового залпу про-ЄСівської пропаганди. І чергових незапланованих витрат з бюджету. Але яка все-таки тут демократія.